ІСТОРІЯ музичних інструментів

Музичний інструмент - інструмент, призначений для виконання музики. В принципі будь-який інструмент, що здатний відтворювати звуки за певних умов і в певних музичних традиціях може бути використаним, як музичний. Наука, що вивчає історію, культурні традиції та технічні особливості музичних інструментів називається інструментознавством.

Люди з давніх часів створюють і удосконалять різні музичні інструменти.
У Африці, Південній Америці, Азії декілька сторіч тому корпусом для струнних інструментів був звичайний гарбуз, а в арабському двострунному ребабе для цієї мети служить панцир черепахи. Нубійські людоїди зробили колись живописний кісар з людським черепом. Стародавні рибаки всіх країн освоювали раковини, гончари-глиняні горщики. Надуті свинячі міхури, берестяні короби - все це людина примушувала підспівувати струнам.

Але після тисячі перевірок і проб кращим матеріалом виявилося дерево. З нього виходили найдзвінкіші, найлегші і найчуйніші корпуси струнних інструментів.
Для струн теж випробовували дуже багато матеріалів. І кручена деревна кора, і нитки бамбука, і бичачі жили, і сушені мавпячі кишки, і, звичайно, метал - разні сорти і сплави, різна товщина, міцність. 

Окрім корпусу і струн в більшості інструментів є ще шийка. Її із самого початку робили дерев'яною, зате над формою шийки музичні майстри попотіли немало.
Пряма шийка-гриф - ось до чого прийшла врешті-решт музична техніка.До рівної дошки музиканти стали притискати струни пальцями, і замість чотирьох-п'яти (по числу струн) звуків відразу отримали великий їх запас. Можливості музичної творчості розширилися безмежно. Приблизно п'ять тисяч років назад ассірійці і вавілоняни звели воєдино три винаходи: дерев'яний корпус, широку пряму шийку і кілки для роздільного натягування струн. Так народився чотириструнний інструмент, який араби пізніше прозвали "аль-уд".

І саме він став, по суті, першим зразком знаменитої багатострунної лютні. Поступово вона підкорила Персію, Індію, Китай, а через 22 століття - Європу. До цього часу вона значно удосконалилася. На шийці з'явилася тверда пластинка-гриф, на ньому замість нав'язаних шнурками або жильних ладів - кістяні.

У середньовіччі в житті європейців лютня зайняла таке ж міцне положення, як в наші дні рояль чи гітара. Проте через деякий час гітари, мандоліни і, звичайно, скрипки поступово витіснили лютню з місця, яке вона займала на протязі стількох століть, оскільки в порівнянні з простими і всім доступними новими інструментами лютня здавалася занадто громіздкою, складною і безнадійно старомодною.

Можна лише здогадуватися про витоки історії музичних інструментів, і майже напевно перші з них були ударними. Як прарбатька сучасних струнних інструментів багато дослідників висувають "музичний" лук. Міняючи натягнення тятиви, згинаючи і розгинаючи дугу лука, можна міняти висоту звуку, який створюється тятивою, але звук в цьому випадку виходить слабким.

Нині існуючі звичайні музичні інструменти розділяються на декілька груп: струнні щипкові, струнні смичкові, мідні духові, дерев'яні духові, ударні. У окрему групу можна виділити клавішні інструменти.